СТОП-БУЛІНГ

це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Причин — безліч, а жертвою може стати кожен, хто не вписався у рамки того чи іншого колективу.

Причин — безліч, а жертвою може стати кожен, хто не вписався у рамки того чи іншого колективу.

Як допомогти дитині, якщо
вона – жертва
Діти, які стали жертвами булінгу, соромляться про це говорити і часто звинувачують
самих себе. Вони почуваються безпорадними та вважають, що з ними щось не так.
Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що
вона стала жертвою булінгу:
Заспокойтесь і лише після цього починайте розмову з дитиною.
Дайте зрозуміти, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати і захистити.
Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її в тому, що відбувається, і вона може
говорити відверто.
Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, в цей момент
вона вразлива. Будьте терплячими і делікатними.
Спробуйте з’ясувати все, проте не допитуйтесь, не повторюйте одні і ті ж запитання
по кілька разів.
Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці
зараз (наприклад, бути певний час поряд з дорослими, не залишатися після уроків
тощо).
Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоби повідомити про агресивну
поведінку щодо когось вчителю або друзям. Поясніть різницю між «пліткуванням»
та «піклуванням» про своє життя чи життя друга/однокласника.
Розпитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині. Запропонуйте свій
варіант.
Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку
батьків.
Спільно з дитиною шукайте способи реагування на булінг.
Обговоріть, до кого дитина може звертатися по допомогу в школі: психолога,
вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.
Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила в ситуацію булінгу. Рекомендуємо
звернутися з цим питанням до дитячого психолога.
Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
Поясніть дитині, що зміни відбуватимуться поступово, проте весь цей час вона може
розраховувати на вашу підтримку

Хто такі
агресори
Булінг завдає психологічної шкоди не
лише жертвам, але й агресорам. Будьте
уважні, якщо ваша дитина:
24% українських школярів вважають себе
жертвами булінгу. Проте немає даних, скільки дітей
є агресорами, адже вони такими себе не вважають.
Деякі думають, що це весела гра, інші
самостверджуються, більшість не знає, яких
страждань завдають їхні «ігри» жертвам.

Чому діти
булять
Діти-агресори не до кінця розуміють,
якої шкоди та страждань вони
завдають. Булери вважають смішним
знущання над слабшою дитиною.
Отримуючи схвалення з боку
друзів-спостерігачів, вони відчувають
себе сильними та «крутими».
Деякі діти булять, тому що самі
постраждали від насильства (вдома, у
спортивній секції, в іншій школі тощо). В
таких випадках вони можуть зганяти
свій біль через знущання і приниження
слабших за себе.
Діти булять, щоб ловити захоплені
погляди оточення, а відчуття переваги
над іншими приносить їм задоволення.
До того ж, нападаючи на когось, вони
захищаються від цькування. Іноді такі
діти дуже імпульсивні і не можуть
контролювати свій гнів. В таких
випадках справа нерідко доходить до
фізичного насильства.

Що робити, якщо ваша
дитина – агресор
Булінг завдає фізичного та емоційного болю іншим дітям. Але дитині-агресору увага та
допомога потрібні не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ви зрозуміли, що
ваша дитина – булер, негайно дійте:
Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається. З'ясуйте, як вона ставиться
до своїх дій і як на них реагують інші діти. Ви можете почути, що «всі так роблять»
або «він заслуговує на це».
Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на фактах, а не на припущеннях.
Не применшуйте серйозності ситуації кліше на кшталт «хлопчики завжди будуть
хлопчиками» або «глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто
дитячі жарти, природна частина дитинства».
Поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносять цькування,
образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання,
коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот або підбурювання до ігнорування,
плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей,
принизливі висловлювання або жести.
Діти-агресори заперечують булінг так довго, наскільки можуть. Спокійно поясніть
дитині, що її поведінка може зашкодити не лише жертві, але й усім оточуючим. І
щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників конфлікту.
Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка – серйозна проблема, і ви не
будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити
насильство.
Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з
учителями, щоби впевнитись — дитина прагне змінити ситуацію.
Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та
в перспективі це може лише посилити агресію і невдоволення.
Не слід концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє
агресію, відсторонюється від почуттів іншої людини.
Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми
дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *