Адміністративна реформа в Україні — оптимізація системи центральних органів виконавчої влади, яка розпочалася у 2019 року.
На теперішній час в Україні почався процес оптимізації системи органів виконавчої влади, зокрема шляхом внесення змін до Конституції України та видання відповідних постанов Кабінету Міністрів України.
Постановою від 2 вересня 2019 року № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» здійснено ряд перейменувань, реорганізацій, створення нових та ліквідацій існуючих міністерств у зв'язку з новим складом Кабінету Міністрів України.
Реформа державного управління є однією з основних для країн із перехідною економікою. Від ефективності держуправління безпосередньо залежить рівень життя громадян, якість ведення бізнесу, рівень ВВП та інші економічні показники.
Ефективна діяльність Кабінету Міністрів України з формування державної політики можлива лише за наявності професійної, результативної та ефективної підзвітної системи виконавчої влади. Ефективна система державного управління є також однією з основних передумов демократичного врядування, що ґрунтується на принципах верховенства права.
У 2016 році Уряд розробив та затвердив Стратегію реформування державного управління до 2020 року і План заходів з її реалізації, що відповідає європейським стандартам належного урядування. Основна мета реформи – формування ефективної системи державного управління, що здатна виробляти і реалізовувати цілісну державну політику, спрямовану на суспільний сталий розвиток та адекватне реагування на внутрішні й зовнішні виклики. У проведенні цієї реформи Україна має потужну підтримку ЄС.
Результатом реформування має бути така система державного управління, яка гарантує належне впровадження політичних рішень та правових норм, є прозорою, передбачуваною та клієнтоорієнтованою, спрямована на стале економічне зростання і сприяє розвитку підприємництва та інвестицій. Окрім того, ознаками ефективності державного управління має бути раціональне використання фінансових та людських ресурсів, створення умов для самореалізації громадян і перетворення держави на привабливого та ефективного роботодавця.
Один із ключових етапів реформи – підвищення спроможності міністерств, перетворення їх на аналітично-владні центри, що будуть лідерами у впровадженні реформ та підвищать ефективність діяльності Уряду в цілому.
Завдяки впровадженню нових процедур формування урядових рішень, Уряд має перейти від роботи із заходами та планами до роботи з проблемами, варіантами та наслідками. У свою чергу, це дозволить зробити рішення Уряду більш:
Зрозумілими – завдяки поясненню проблеми, яку намагаються вирішити, та доказового зв’язку між пропонованим способом її вирішення (інструментом) та очікуваним результатом.
Виваженими – завдяки аналізу наявних варіантів вирішення проблеми та обґрунтуванню найоптимальнішого серед них.
Узгодженими між собою – завдяки аналізу широкого спектру впливів на різні сфери суспільного життя та наслідків рішення на інші сфери державної політики.
Цілісними та комплексними – завдяки аналізу зв’язку окремого рішення з логікою попередніх та наступних рішень, місцю в системі інших варіантів, несуперечливому та послідовному характеру проведення обраного курсу.
Збалансованими – завдяки прогнозу та оцінці впливу рішення на інтереси різних стейкхолдерів, їх імовірної реакції та пошуку прийнятного компромісного варіанту.
Відкритими – завдяки тому, що проблеми, варіанти та впливи рішень на етапах їх розробки та перегляду обговорюють в колі тих, на кого поширюватимуться їх наслідки, і тих, хто відповідатиме за їх впровадження.
Реалістичними – завдяки аналізу необхідних ресурсів (фінансових, кадрових, матеріально-технічних, організаційних, комунікаційних), ризиків та обмежень при впровадженні.
Послідовними – завдяки тому, що скасування рішення або коригування його змісту можливе лише на підставі проведеного аналізу та обґрунтування доцільності змін.
